Карта сайта <BR><B>CS ERROR, User Error:</B> String <CODE>/contacts/title</CODE> not found in template <B>top</B> cur. object <B>/articles/article:st1</B> in <B>cs.lib.php</B> on line <B>205</B>
Свой Мир
   Главная       О нас       Консультации       Статьи       Мини-журнал       Инсайты жизни        Литературная психология   
Главная
О нас
Консультации
Статьи
Мини-журнал
Инсайты жизни
Литературная психология

Адаптація людини до пенсійного віку


Владлена Дмитрієва, практичний психолог

Людина, що переходить до нового періоду життя, нового віку, - це людина, що переживає певні зміни. До цього нового потрібно адаптуватися, тобто – пристосувати себе до нових умов. До своїх же нових можливостей або обмежень.

Так, зміни – це певний стрес. Переживати стрес є нормальним для людини як для біологічного істоти. Природою передбачуваний механізм реакції на стрес та адаптації до нових умов. Питання в тому, як саме проходить адаптація. І тут саме час згадати жартівливий вислів про експромт: «Найкращим експромтом є той, що підготований заздалегідь».

Так і з адаптацією. Одна справа – адаптуватися до змін, що сталися нагло, які не були очікуваними. Інша – якщо людина адаптується до змін, про які знала, що вони мають відбутися.

А чи може бути, щоб людина не знала, що вона досягне пенсійного віку, навіть не очікувала свого входження в цей період? Іноді, коли бачиш перебіг адаптації, здається, що може. Звісно, це працює витіснення усвідомлення про неприємне. Такий собі варіант впевненості: «Зі мною такого не може статися!» Особливо зазвичай від неї потерпають батьки підлітків. Особливо підлітків-дівчаток, - коли батьки вмовляють їх не ходити пізно темними вулицями, з обережністю ставитися до нових знайомств тощо.

Тобто до адаптації, як і до нового періоду життя, потрібно готуватися. Яким чином? Хоча б збираючи інформацію про загальні особливості перебігу віку пізньої дорослості (такий саме термін зараз пропонують вживати спеціалісти з вікової психології). Знайомлячись із собою, своїм станом, можливостями, бажаннями, потребами.

Однією з особливостей формування уявлень про життя у віці пізньої дорослості є те, що цей період особисто для людини, яка в нього ще не вступила, є terra incognita – земля невідома.

Справді, коли ми читаємо, слухаємо про дитячий вік, вік юності, молодості, зрілості - нам є на що спиратися у власних спогадах, відчуттях. Ми пам’ятаємо, як нам було у ті періоди життя. Може, наші відчуття відрізняються від тих, що є описаними в загальних описах цих періодів. Але це те, що ми пережили в реальності. Це частина нашої реальності. А про те, що ще відбуватиметься, спогадів немає. Часто немає й достатньої інформації – як це взагалі може відбуватися. Тобто ми можемо тільки уявляти, як воно буде саме із нами. І, формуючи уявлення, спиратися на свої враження, починаючи з дитячих, свої острахи та брак інформації. Як завжди, коли є брак інформації – існує широкий простір для домислів. Зазвичай вони з’являються негативно забарвленими.

Однією з тих негативних фарб є впевненість в тому, що старість (саме так подумки і вголос часто називають на побутовому рівні період з виходу на пенсію і до закінчення життя) і хвороби - це слова-синоніми. Чи не схоже ми часто відносимось ще до одного особливого періоду життя і до одного особливого стану – до періоду новонародженості й до вагітності? Хоча спеціалісти в один голос говорять про те, що в новонароджених існує великий запас міцності й вагітність – не хвороба. То, може і підготовку до життя в пенсійному віці почати з формування нової впевненості. В тому, що «старість», як і вагітність – не хвороба, а особливий період. Тобто змінити погляд з геріатричного* на геронтологічний*.

Може, тоді поменшає страх, що заважає жити не тільки самій людині, а й її оточуючим. Адже страх перед уявлюваною старістю примушує шукати для себе підтверджень тому, що «я ще ого-го!» і без мене «вони пропадуть». Для оточуючих такий пошук підтверджень може виглядати як втручання в їхнє життя, що часто викликає роздратування. В самої людини, що втручається, це роздратування викликає гірку образу: «Я ж не для себе, все для них. Невже й справді я не потрібна, тому що мій вік є таким, який є…» Й з’являється таке собі замкнене коло…

А, може, змінити лозунг, що часто декларують: «Мені нічого не потрібно!» на спокійне усвідомлення: «Мені потрібно більше», - більше часу, зусиль, позитивних умов, знань, нових навичок… Адже коли з’являється час для себе, може виявитися, що людина не має навички та звички використовувати його саме таким чином.

А якщо подивитися на досягнення віку пізньої дорослості, як на певну ознаку нашої незалежності від зовнішніх умов?

Дійсно, старіння (в розумінні проходження організмом цього процесу) – це те, що ми робимо незалежно від політичного стану та соціального устрою й матеріального становища. І, якщо вже ми це робимо – то нам і вибирати, як саме це робити. Й тут є суто психологічне утруднення. Тобто людина може насправді думати, що старіння – це нормально, може цілком щиро це говорити. А чи справді вона так відчуває? Дуже наглядний приклад є в музичному фільмі «Собака на сіні». В фільмі є епізод, коли немолодий герой, який залицяється до молодої красуні, дуже емоційно та переконливо співає : «Что толку в молодых мужчинах… Видней мужская красота в морщинах и в седине, и в седине…» А сам тим часом, сидячи перед дзеркалом, із зусиллям та комічною гримасою (це ж комедія) вириває у себе сиву волосину.

Знання не забезпечують відчуттів та відношення, прийняття. Але вони можуть допомогти виробити певне відношення, зрозуміти, що в цьому відношенні можуть бути як радісні, так і сумні барви.

Кожний новий період життя та стану організму несе із собою як придбання, так і втрати чогось звичного, зручного. Зазвичай період пізньої дорослості здебільшого сприймається як період втрат. Може, тому, що на рівні відчуттів втрати є більш «матеріальними», їх «можна помацати». А придбання – чим більше страху та негативного відношення (а страх часто проявляється як раз у вигляді негативного відношення) до старіння, тим складніше побачити їх.

При успішному перебігу процесу адаптації там, де людина могла бути в розпачі, вона проводжає свої втрати із сумом. Може, з легким сумом, може – ні. В будь-якому випадку – це конструктивний стан на відміну від розпачу. Й при тому вона в змозі побачити свої придбання.

Й одне з них – це здатність навчатися. Навчатися жити в нових умовах. Навчатися розуміти, що інші (молоді) мене не розуміють. Вони просто не можуть зрозуміти повністю. Це не привід ображатися. Навпаки – можливість спокійніше це сприймати. Зробити вибір – робити зауваження й чекати, коли молодь виховається (сама по собі), або жити дійсно своїм життям.

І дізнаватися про можливості саме свого життя в нових умовах. При чому шукати більшою мірою інформацію дійсно про те, як жити, а не про те, як лікуватися.

Пенсійний вік – це час закінчення праці на когось або для чогось. Може це початок праці на себе й для себе?

Одна відома літературна героїня казала: «Я подумаю про це завтра,» - коли мова йшла про щось неприємне для неї (або про те, що лякало). А потім або все «розсмоктувалося само», або дійсно закінчувалося неприємно для неї та оточуючих.

Так, може, в якості підготовки до адаптації «подумати про це» вже сьогодні? Почати шлях до усвідомлення закономірностей перебігу процесу адаптації. Також почати формувати готовність до успішної адаптації.

Адже говорять, що до успіху теж потрібно бути готовим…

 

* Геріатрія – розділ клінічної медицини, що вивчає особливості захворювань у людей похилого та старшого віку та розроблює методи їхнього лікування та профілактики.
* Геронтологія – наука, що вивчає старіння живих організмів, в тому числі й людини.

<< Все статьи

Почти психологические рассказы и Вредные советы психолога

Досі люди не дійшли єдиної думки  про психотерапію...Все знали коти

Цикл інтерактивних лекцій

Разом із психологами-практиками учасники інтерактивних лекцій циклу «Мандри художньою літературою до психології життя» розширять свої знання

Текст балансировал на грани нецензурности.

Как мне уговорить (заставить) кого-то обратиться к психологу/психотерапевту?

Владлена Дмитриева

22-й век – это было так далеко! Для фантастических изменений человечества оставалось так много времени.